Телефон, щоб дзвонити бабусі: Чого чекають на Миколая маленькі сироти (ФОТО, ВІДЕО)

Вони хочуть більше уваги і як ніхто потребують турботи. Діти-сироти - одна з незахищених верств населення, дитинство яких проходить у стінах притулків. За друзів їм такі ж незахищені і позбавлені батьківської турботи діти, а маму тут заміняє вихователька. З нею вони вчать вірші, співають, малюють - адаптуються до соціальних умов, які поставило перед ними життя.

У Полтаві - кілька будинків та спецшкіл, де живуть і навчаються діти позбавлені батьківської турботи, ті, що з різних причин обмежені у батьківському вихованні та діти-сироти. В одному з таких притулків побували журналісти редакції Depo.Полтава.

Зазвичай у такі притулки журналістів запрошують на свята, коли приходять благодійники з подарунками або представники місцевої влади. Традиційно діти читають їм вірші, співають, словом, показують усі таланти і здібності. Однак, що криється за святковими посмішками, які часто-густо не приховати за сумними очима, залишається у стінах цих же притулків і точно в маленьких душах їх вихованців. Тож ми вирішили поспілкуватися з цими дітьми у невимушеній атмосфері, без чиновницьких вітань і благодійницьких подарунків. А щоб якнайкраще передати емоції особливих дітей, запитали про їх мрії і бажання, фільмуючи це на відео.

Полтавський обласний притулок для дітей "Любисток" працює з 1992-го року. Кілька років тому його перейменували у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Полтавської обласної ради. Там адаптаційний період проходять діти, які зіткнулися з життєвими труднощами, пов'язаними з сімейними обставинами. У когось померли батьки, від когось відмовилися, є вихованці з неблагополучних сімей, дехто з дітей, кажуть у притулку, самі приходять сюди через "несприятливі" стосунки в родині.

"Ви знаєте, якраз свято Миколая для них найголовніше, вони дуже його чекають. Чекають подарунків і дуже люблять, коли сюди приходять гості. Такі дітки дуже часто мають обмежене спілкування, у них словниковий запас дуже звужений і вони потребують уваги настільки, що шукають підтримки у будь-якій особі, яка допоможе їм відчути себе потрібними. Головне – відчути цих дітей", - говорить методист Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Юлія Полтавець.

Звісно направляють дітвору у притулки служби у справах дітей, які визначають де має перебувати дитина, в залежності від ситуації. Так, у "Любистку" діти проходять адаптаційний період, це триває до дев'яти місяців. Потім, дехто повертається у родини, а декого переправляють у притулки на тривалий час для проживання.

"Після адаптації у них стабілізується емоційно-вольова сфера, розширюється діапазон позитивних емоцій, у них знижуються страхи, зникають протестні емоційні реакції, вони з задоволенням ідуть на контакт, спілкуються з оточуючими", - розповідає Юлія Полтавець.

"Любисток" розрахований на 50 вихованців, нині їх тут 20,  з яких восьмеро – сироти. Це діти від трьох до вісімнадцяти років. З ними працюють методисти, психологи, вихователі. Притулок має контракт з місцевою школою, куди щодня водять дітей на навчання. Дивимося на меню харчування дітвори, у ньому - м'ясо, риба, перші і другі блюда, овочеві салати, десерти.

"Діти люблять випічку, борщ і суп – з апетитом їдять. На ранок, коли ідуть в школи, ми даємо бутерброди з ковбасою і сиром, сирні запіканки дітям даємо кожен день. По сьогоднішньому меню: діти їли суп, кашу гречану і курячу відбивну. Харчуванням вони задоволені", - розповідає кухар Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Світлана.

У притулку кажуть, до свят намагаються забезпечити дітей подарунками, які вони замовляють Діду Морозу чи Святому Миколаю. А нині дітвора готується зустріти зимових гостей святковими піснями та віршами.