Невдовзі Савченко повернеться на українську землю, – полтавський "айдарівець"

Боєць "Айдару" Тарас Синяговський пішов на фронт добровольцем, тяжко поранений потрапив у полон разом з Надією Савченко, а згодом його свідчення підшили до справи проти української льотчиці.

Полтавець переконаний у невинуватості Надії Савченко, вважає справу проти неї політичною та сфабрикованою, у якій його свідчення зіграли не останню роль. За словами бійця, українська льотчиця невдовзі повернеться додому. Чому і за яких обставин це трапиться, Тарас розповів журналістам Depo.Полтава.

На фронт не відправляли через паперову бюрократію

Історія 37-річного "айдарівця" Тараса Синяговського розпочалася ще на полтавському Майдані, де його поставили командиром барикади. Місяць у лютневі морози сидів на бочках під стінами Полтавської облради.

До Євромайдану Синяговський працював інженером-будівельником, робив євроремонти. Після Революції Гідності на колишню роботу вирішив не повертатися і приєднався до Самооборони, а після оголошення мобілізації 2 березня одразу пішов до військкомату. Певний час лишався у відділенні охорони Полтавського обласного військового комісаріату. Синяговський розповідає, що роботи майже не було, лише під час формування 16-го територіального батальйону трохи попрацював вантажником. Згодом почав проситися на фронт замість мобілізованих, які не хочуть йти в АТО, проте, як пояснили у військкоматі, це тягне за собою багато паперової тяганини, яку робити ніхто не хоче.

Пуля зі сталевим голосом

Квиток на війну вирвати все ж вдалося: на базі Полтавського військкомату частково формували батальйон територіальної оборони міста Луганськ ВЧ 0624.

"28 травня приїхали у Старобільськ, а згодом наш батальйон назвали "Айдар". Частина розташувалася у приміщенні колишнього м'ясокомбінату. З Надією Савченко ми познайомилися одразу по приїзду на фронт. Справжня бойова подруга, при ній зайвого не потеревениш. Коли керівництво у штаб поїхало, вона нас вишикувала, а хлопці-афганці почали дивуватися, мовляв, хто така і яке право має шикувати. А вона їм - "старший лейтенант військово-повітряних ЗСУ". Сталевий голос, витримка, всі її слухали. Вона просила називати її тільки "Пуля". Пригадую, вона тоді нам сказала, що є політичне рішення сотні майданівські злити, поховати на Донбасі", - ділиться спогадами Тарас Синяговський.

Повоювати не вдалося: взяли Щастя, потім нарешті привезли зброю. Синяговський отримав обіцяний кулемет і відправився на блокпост. Одного разу бійців вночі розбудив комбат Сергій Мельничук: був потрібен кулеметник, бо наші потрапили у засідку.

"Розпочався стрілковий бій. Був даний наказ відступати, і там до нас приєдналася "Пуля". На блокпості десантників Надія дала наказ: "Полтава, на броню". Ми, п'ятеро полтавців, кинулися на танк. Вона не була командиром. Але є люди, які беруть на себе відповідальність по життю, от вона на свій страх і ризик взяла. Чи мала вона право брати на себе відповідальність за роздачу наказів, може знати лише її командир. Я - рядовий, а вона - старший лейтенант. Комбат Мельничук стояв поруч і не скасував її наказу. У мене запитували ФСБ і СБУ, чи мала право вона давати накази. Та звідки ж я знаю. Я прийшов захищати свою землю, а не з'ясовувати, хто має право роздавати накази. Рішення треба приймати в цю ж секунду. Ми потрапили у засідку. У ближньому бою танк не міг нічого зробити, і ми на ньому дивом залишились живі. Крім мене на танку був Олександр Алієв. Він отримав вісім куль і осколкове поранення. Колю Чепігу у полоні "кадировець" зарізав. Юра Кольжберський найдовше на танку протримався, в'їхав у Металіст, вів бій, гасив танк. Потрапив у полон і Анатолій Головченко. Із трьох танкістів одного полонили, двоє загинули. Мене снарядом збило з танка. Доки лежав, підійшли двоє і затягли у посадку", – розповідає "айдарівець".

У полоні з бійцями не церемонилися: Синяговського били його ж кулеметом, погрожували розправою. Згодом з'явився "кадирівець" з ножем, Миколу Чепігу зарізав. "А мені оселедця відтяв", – розповідає Синяговський, який втратив жмут волосся на голові.

Полонених повезли на територію Ленінського військкомату міста Луганськ. Доки поранений Синяговський лежав на плацу, приїхала машина, звідти вивели двох: "Маестро" та Надію Савченко. Згодом "айдарівця" відвезли у Луганську обласну лікарню, а потім посадили у одну камеру з Олександром Алієвим.

На допиті ФСБ-шники мали готові відповіді на свої запитання

Допитували полоненого два офіцери ФСБ, місцевий сепаратист, який відповідав за зв'язок та налаштування відеокамери, і автоматник. Їх цікавило все: скільки людей у військовій частині, імена командирів, озброєння, розташування.

"Мене допитували, коли уже перевели в камеру, сидів увесь перебинтований, - згадує допит Синяговський. - Питали про Савченко: ким командувала, як в бою опинилася, чи давала наказ йти в бій. Найцікавіше, що у них були заздалегідь підготовлені відповіді. ФСБшники дали аркуш паперу з питаннями, а інший аркуш з відповідями був у них. Питають прізвище комбата, я говорю, що не знаю, не запам'ятав, жодних документів через мої руки не проходило. Вони говорять – "твій командир Мельничук", а потім додають: "Тепер скажи на камеру, що Мельничук Сергій Петрович - мій командир". Затвор клацає біля обличчя, говорю на камеру. Потім запитали, хто дав наказ на танк. Та сама процедура, затвор і знову треба говорити на камеру, що вона дала наказ. Ці свідчення тепер фігурують у її справі."

Звідки сепаратисти знали, що Савченко дала наказ, хто їм злив інформацію до того, як Синяговський давав свідчення, невідомо. Сам Тарас уявлення не має, з яких ресурсів до сепаратистів надходила ця інформація.

Участь у обміні полоненими держава не брала. Додому полтавських бійці повертав скандально відомий Володимир Рубан, якого звинувачують у зв'язках з сепаратистами. Генеральські погони Рубана також під питанням. Савченко йому не віддали, а от полтавських бійців обміняти вдалося.

"Пригадую, я заплакав коли вперше побачив український прапор на блокпосту. Спочатку мене відвезли у воєнний польовий шпиталь під Старобільськом. Вранці вертоліт транспортував у Харків. Там у мене виявили ще одну кулю. Реабілітацію проходив у Полтавському військовому шпиталі", - продовжує Синяговський.

Звістка про свідчення, які фігурують у справі проти Савченко, застала "айдарівця" у Полтаві. Зателефонувала сестра Надії Віра Савченко. Синяговського викликали на суд, проте він не поїхав, оскільки стосовно нього у Росії відкрито кримінальне провадження. ФСБ прислали на СБУ список запитань для бійця. "Серед них – чи розумів, чому я на Сході, які накази давало керівництво, якими законами України я керувався, беручи зброю в руки і направляючи її на мирних жителів. Добре, що хлопці з СБУ допомогли скласти цілий перелік законів України", - не приховуючи посмішку розповідає Синяговський.

Вона повернеться і дуже скоро

Майбутнє бойової подруги "Пулі" Тарас Синяговський бачить уже зараз. Він переконаний: невдовзі Надія Савченко повернеться на українську землю. "Вона належить до тих людей, за якими йде нація, – пояснює він. – Лідер. І ні в якому інституті цьому не навчать. Я переконаний, що вона повернеться в Україну дуже скоро: або живою, або мертвою. Якщо мертвою, то сама себе доведе. Путін грає "в шахи" людьми. Йому показово потрібно засудити Савченко, переламати її. Але йому це не вдасться, я точно знаю. Якщо Путін її не випустить, то вона собі щось заподіє, і таким чином переможе його. Для президента Росії це гірше, ніж якби він її помилував і відпустив. Адже у такому випадку він переможе."