У Кременчуці знято фільм про солдата загиблого під Іловайськом

Історія мінометника 93-ї дніпропетровської механізованої бригади Юрія Дудки стала другою документалкою циклу. У короткометражці розповідається про життєвий шлях 34-річного солдата, його життя до неоголошеної війни та подвиги на полі бою, повідомляє Depo.Полтава із посиланням на інтернет-видання "Панорама".

Юрій Дудка родом із села Хоминці Сумської області. Після служби в армії хлопець влаштувався машиністом на кран вагоноремонтного заводу у Кременчуці. Згодом одружився, має доньку Крістіну.

Із першою хвилею мобілізації на фронт відправився менший брат Юрія - Володимир Дудка. За словами дружини Віталіни, чоловік переживав за брата, тож не чекаючи повістки пішов на фронт добровольцем. У складі 93-ї дніпропетровської механізованої бригади Юрій Дудка тримав оборону на підступах до Іловайська, поблизу села Грабське. У пеклі котла мінометники стояли до останнього прикриваючи відхід розкиданих українських військ.

За словами, очевидців, коли скінчилися снаряди, Юрій Дудка взяв вантажівку і кинувся збирати загиблих та поранених, самостійно робив перев'язки та підбадьорював добрим словом. Цією ж машиною, мінометник, очевидно, кинувся на прорив до наших військ. Там, за кермом вантажівки, на бойовому посту його і наздогнала смерть 29 серпня 2014 року.

Зі слів очевидців 2 вересня у Дніпропетровський військовий морг прибули дві вантажівки із загиблими, серед них був і Юрія Дудка. Бійців поховали на спецкладовищі для невідомих солдат, в той час як рідні ще пів року займалися пошуками Юрія. Завдяки повторній ДНК-експертизі тіло бійця було передано родині та перепоховано 19 квітня 2015 року у селі Хоминці поруч із братом Володимиром, якого 3 вересня 2014 року скосили "смерчі".

9 травня за ініціативою місцевої громади на фасаді загальноосвітньої школи, яку в свій час закінчили обидва брати, була встановлена меморіальна дошка Юрію та Володимиру Дудці.

Більше новин про життя Полтавщини читайте на Depo.Полтава.