Як Путін порізався власним "газовим мечем"

Новина про те, що "Турецький потік", ймовірно, остаточно "приплив", оприлюднена з посиланням на анонімні джерела в турецькій державній енергетичній компанії Botas, нікого не здивувала
Як Путін порізався власним "газовим мечем"
Як Путін порізався власним "газовим мечем"

Хоча після її появи залишалась далеко не нульова ймовірність, що це зрежисована "деза" з боку Анкари, яка в подібний спосіб просто намагається покращити своє і без того непогане переговорне становище. Минув робочий день, і, судячи з мовчанки російської сторони, яка не спростувала інформацію, логічно припустити, що описана ситуація є правдивою.

Про те, що Путін планує збудувати гігантську "трубу" для транспортування газу, яким не може заповнити навіть наявні газогони, і робить це виключно для того, аби "зіпсувати хохлам життя" і допомогти грекам з македонцями, в останні півроку не написав тільки лінивий. Раніше про те, що проект, скоріше за все, відкладуть як мінімум до глибокої осені, вже повідомляв Bloomberg.

Цікаво інше. Росія і Туреччина вже більше півроку не можуть домовитися про знижку на газ. 29 червня контракт на поставку російського газу закінчився. А без нової угоди турецька сторона не має наміру підписувати будь-яких зобов'язуючих документів з РФ. Більше того, Анкара може подати позов до "Газпрому" в міжнародний арбітраж, що фактично заморозить всі двосторонні переговори по "Турецькому потоку".

Себто конфлікт з Туреччиною базується не на тому, що довга рука Вашингтону чи коротка лапка Брюсселю примусили, підкупили чи залякали турецький уряд. Навпаки - антизахідні настрої в Анкарі зараз достатньо сильні.

Причина російських бід в тому, що турецькі переговорники точно вловили слабину російської позиції. Яка зводиться до того, що газ - це не товар, а продовження геополітики. Відповідно, якщо Росія хоче реалізувати амбітний геополітичний проект, спрямований на видалення України з транзитних коридорів, то і вимагати платню за його реалізацію треба не як за будівництво звичайного собі газогону - а як за геополітичну поступку з боку Анкари. Підтримка в міжнародних організаціях, знижка на газ, і так далі. Врешті-решт, дружба - вона ж безцінна, правда?

І немає сумніву в тому, що Путін нагнув би Газпром на якусь жалюгідну знижку. Якби не одне "але". "Газова конячка" може банально здохнути.

У квітні 2015-го в Росії було видобуто 44,7 млрд кубометрів газу (96,5% до квітня 2014-го). У тому числі на експорт пішли 16 млрд кубів (93% до квітня 2014-го). Обсяги експортованого газу вже не перший рік знижуються. При тому в останні два роки різко падає - слідом за нафтою - і ціна газу.

Як Путін порізався власним "газовим мечем"

Натомість Кремль примушує "Газпром" вимагати від частини клієнтів (і в першу чергу - України, яка ще два роки тому скуповувала 12 відсотків російського газового експорту) свідомо завищену ціну (що призводить до логічної і передбачуваної втрати клієнта). А іншій частині покупців постачати газ за свідомо заниженою ціною - та ще й заморожуючи гігантські кошти у будівництві газогонів, як можуть доправляти газ тільки до однієї країни - як то трапилось з "Силою Сибіру".

У такий спосіб галузь, яка традиційно була "дійною коровою" що для СРСР, що для РФ, плавно рухається до колапсу. Бо, на відміну від нафтовидобутку, газовидобування і газопостачання вимагає ритмічного фінансування, безперервного вкладання коштів в пошук нових родовищ і будівництво необхідної інфраструктури і т.д. Як казав свого часу Чубайс, "Газ - не нафта. Його у відрі з родовища не винесеш". І, одного разу доведене до зупинки, газовидобування вимагає колосального часу і колосальних грошей для відновлення. Це, зазначимо, навіть за умови наявності доброї волі і здорового глузду.

Проте проблеми зі здоровим глуздом у газоторгівлі - це глибоко внутрішня, можна сказати, інтимна справа Росії. А нас сьогоднішня ситуація з російським газом підштовхує до одного простого висновку.

Як би не завершились тристоронні переговори по газу між ЄС, Москвою і Києвом, Україні потрібно бути готовою виживати за умов тривалого і повного припинення поставок з Росії. Ба більше того - якось виживати навіть за умов результативного тиску з боку Росії на частину наших постачальників. Від здатності виконати це непросте завдання - при тому вже до найближчої зими - напряму залежить комфорт, а може - й виживання помітної кількості українців. Тому подумати є над чим.