Перезавантаження від голови до п'ят: Що відчула людина, яка стрибнула в ополонку

Веселі вигуки, покрикування від захоплення, сміх, українська музика з колонок та атмосфера незвичайного піднесення – все це можна відчути, наближаючись до ополонки у день Хрещення. Журналіст Depo.ua теж пірнула в ополонку і ділиться з читачами враженнями від першого в житті занурення.

Про те, що пірнати в ополонку не так страшно, як це на перший погляд може здатися, ми писали. Крокуючи до ополонки, важливо озброїтись позитивним настроєм та впевненістю, рушником, пледом та запасними трусами (бо потім у мокрих крокувати на роботу не зручно). Чай на будь-який смак або каву можна купити вже біля берегу водойми, слава Богу, торговців з пересувними кав'ярнями-вагончиками в дні масових купань тут вистачає. Якщо все зробити правильно - кількасекундне занурення принесе лише нові сили та перезавантажить "від голови до п'яток".

Будь-яку невпевненість в стрибку розвіють веселі невгамовні моржі, для яких занурення вже давно більше, ніж хобі - це стиль життя. Дивишся на таких людей і розумієш, що слово "ланцюга" – це не про них. На обличчі – посмішка, в очах – блиск, у рухах – впевненість та сила. Для новачків, які ще не пірнали і прийшли зробити це вперше, занурення стає своєрідним "копняком під зад". Ти запитуєш себе: "Чому я не пірнав раніше? Де я в цей час був?". І не обов'язково робити в Instagram прямий ефір свого січневого купання (хоча, чом би й ні), адже в першу чергу цим стрибком важливо довести собі, а не суспільству, що ти здатен вийти із зони комфорту, з якої з року в рік виходити важче. Перезавантажитись, вдихнути на повні груди свіжого морозного повітря і з криком "Ух!" пірнути і, переконавшись, що це, дійсно, круто – відчути неймовірний прилив сил.