Геніталії терористів для Мамая: Як полтавський мер провів рік

Рік, що минає, для мера Полтави Олександра Мамая розпочався без несподіванок.

У січні міський голова поміж відпочинком у теплих краях встиг ініціювати ліквідацію комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", яке відповідало за ремонт та експлуатацію міських доріг. Це відкрило шлях до укладення договорів на ці роботи з приватними фірмами, через які, можливо, легше списувати бюджетні кошти. На практиці ж це вилилося у нечищені від снігу вулиці. Розбиратися з проблемами засніженого міста за відсутності мера довелося його відповідальному за ЖКГ заступнику, представнику партії "Рідне місто" Олексію Чепурку. Всі "шишки" за нечищені дороги Полтави, відповідно, посипалися на нього. Мамай же, по суті, звично вийшов сухим з води. Точніше, зі снігу. Наче проблеми міста - не проблеми мера.

Тим часом містом поповзли чутки про дедалі зростаюче напруження у стосунках між сюзниками по широкій коаліції у Полтавській міськраді, куди входили БПП "Солідарність" екс-мера Андрія Матковського, "Рідне місто" екс-губернатора і головного регіонала Полтавщини Олександра Удовиченка та "Совість України" Олександра Мамая. І в березні прогриміло: Олександр Удовиченко звинуватив партнерів по коаліції у непрофесіоналізмі, оголосив про вихід "Рідного міста" з коаліції та відкликання всіх представників партії з виконавчих органів влади. Щоправда, при цьому Удовіченко додав, що політика чинного мера Олександра Мамая є меншим злом, ніж політика його конкурента на пост міського голови Андрія Матковського. Останнього, спільно з першим заступником мера Михайлом Шевченком, екс-губернатор звинуватив в узурпуванні виконавчої влади.

Опозиція вже радісно потирала руки, оскільки навіть за підтримки фракції "Батьківщини", яка де-юре не входила в "ширку", а де-факто голосувала завжди синхронно з більшістю, голосів для результативних голосувань у коаліції не вистачало. У Полтавській міськраді склалася патова ситуація, але Мамай з колегами швидко знайшли вихід. На сесії, яка відбулася 26 березня опозицію вже очікував несподіваний сюрпиз: на допомогу "ширці", якій не вистачало одного голосу для результативного голосування, прийшла депутатка від "Самопомочі" Світлана Бондарєва. Коли опозиціонери зрозуміли, що їх зрадили, вони намагалися під вигуки "Ганьба!" забрати у Бондарєвої картку для голосування, на що та демонстративно пересіла у ряди "Совісті України".

На тій сесії Мамай тріумфував. По-перше, йому вдалося розколоти, здавалося б, монолітні опозиційні ряди, по-друге, він показав колишнім союзникам з "Рідного міста", що цілком може обійтися і без них, а якщо вони хочуть зберегти вплив на діяльність влади у місті і залишити за своєю представницею Оксаною Деркач крісло секретаря міськради, то доведеться знову домовлятися.

Але радість Мамая була нетривалою. Вже на початку квітня у Полтаві відбулися події, які цілком могли коштувати посади багатьом полтавським посадовцям - в першу чергу, самому меру. 5 квітня мирна акція протесту проти забудови будинкової арки по вул. Соборності, №27 переросла у справжнє криваве побоїще між полтавцями та тітушками, найнятими підприємцями для захисту незаконної забудови. Під час сутичок було тяжко поранено декількох активістів та поліцейського. Серед постраждалих - ветеран АТО та активіст з Полтави Олександр Коба, якого госпіталізували до лікарні в тяжкому стані.

Ці події сколихнули суспільство та політикум далеко поза межами міста. Керівництво обласної організації БПП "Солідарність" заявило, що має намір ініціювати відкликання депутатів від цієї партії у міськраді та депутата облради Ірину Степаненко (родич якої ФОП Степаненко був забудовником скандального об'єкту). Наступного ранку опозиційні партії та активісти, за підтримки ветеранів АТО, захопили сесійну залу міськради і оголосили про створення "Штабу супротиву". Серед іншого була виголошена вимога до Верховної Ради України призначити дострокові вибори міського голови Полтави.

Мамай обізвав протестувальників терористами, що захопили міську раду, і всіляко намагався уникати контакту з ними. Поки активісти чекали на нього в мерії, міський голова і носа туди не показував. Натомість він активно роз'їжджав містом, де брав участь у різноманітних заходах.

Відео: "Коло".

Протестувальники навіть ходили на вул. Світанкову, де у шикарному особняку проживає мер, але він проігнорував людей і не вийшов до них. Коли ж 19 квітня активісти таки перестріли його у міськраді, мер поспішив заховатися у кабінеті, хоча перед цим встиг трохи поштовхатися з активістами. Один з них звинуватив мера, що той хапав його за геніталії. Мамай спростовував ці твердження, заявляючи, що це саме його намагалися побити.

Відео Facebook Штабу Супротиву.

Далі Олександр Мамай зайняв свою улюблену позицію - вичікування, і ця тактика спрацювала на всі 100%. Вже 22 квітня протестувальники, не отримавши широкої підтримки полтавців (про причини любові містян до Мамая буде далі), оголосили, що звільняють приміщення міськради. Не досягнувши мети вуличними акціями, вони заявили, що відтепер зосередяться на юридичних методах боротьби з беззаконням у місті та будуть відстоювати інтереси полтавців у судах. Хоча акції протесту проти незаконних забудов тривали. Так, наймасовішим став протест проти скандальної прибудови до історичної будівлі Дворянського зібрання (колишній кінотеатр ім. Котляревського).

Не піддавшись тиску опозиціонерів та їхнім вимогам, Мамай призначив сесію міськради на 16 червня, тобто майже за два місяця після подій біля "Арки". Щоб трохи заспокоїти пристрасті і унеможливити зрив сесії, мер вніс пропозицію ухвалити на сесії мораторій на встановлення тимчасових споруд у місті до 1 січня 2018 року. Депутати одноголосно ухвалили це рішення, але як виявилося, за попередні роки міськрада навидавала стільки дозволів на розбудову МАФів, що після ухвали мораторію вони продовжили рости, як гриби після дощу. Підприємці намагалися якнайшвидше реалізувати дозволи на будівництво торговельних споруд. Це викликало нову хвилю протестів, але, знову ж таки, широкого поширення вони не мали і швидко звелися нанівець. Можна констатувати, що і тут Мамай опинився у "плюсі": і мораторій на вимогу активістів начебто існує, і будівництво МАФів не тільки не припинилося, а навіть прискорилося.

Літо для мера минуло спокійно. Мамай продовжував робити улюблену справу - збирати симпатії майбутніх виборців. У Полтаві не залишилося жодної верстви мешканців, не охопленої "увагою" міського голови. До того ж, ця увага зазвичай мала матеріальний характер. Полтавська міська влада охоче організовувала різноманітні свята, де Мамай щедро одарював містян. Жодне професійне свято, будь-то День медичного працівника, День журналістики чи День вчителя, не обходилося без його "благодійності". Грошові нагороди, путівки до Львова, і навіть квартири діставалися полтавцям з рук мера.

Фото: прес-служба Полтавської міськради.

Школярам організовувалися поїздки до харківського аквапарку, студентській та учнівській молоді мер сотнями дарував квитки на концерт гурту "Океан Ельзи", першокласникам - подарунки на 1 вересня. Не дивно, що більшість полтавців задоволені таким щедрим та чуйним мером.

Нова біда до Олександра Мамая прийшла восени. Діяльністю Полтавської мерії зацікавилася Генеральна прокуратура України. 20 вересня до міськради несподівано нагрянули слідчі, які почали проводити обшуки у кабінетах всіх високопосадовців мерії, в тому числі і самого мера та його заступників.

Відео: "Лтава".

Як стало відомо пізніше, така увага правоохоронців була пов'язана з можливим розкраданням бюджетних коштів під час ремонту доріг у Полтаві. Варто зазначити, що одним із досягнень Мамая на посаді мера полтавці вважають саме масштабний капітальний ремонт вулиць. Новий асфальт почали укладати не тільки на центральних вулицях міста, а й у віддалених районах, у дворових проїздах та на тротуарах.

Щоправда, ремонт виявився не дуже високої якості: на деяких відремонтованих дорогах ями почали утворюватися вже за декілька тижнів. Це викликало підозри у "розпилюванні" посадовцями міськради призначених для ремонту коштів. Тим більш, що тендери вигравали одні і ті ж фірми, зазвичай з харківським корінням. Мамай досить спокійно сприйняв обшуки, як завжди, витримав паузу і заявив, що у прокуратури нічого не вийде. Наступні події продемонстрували, що мер мав рацію. Суд відмовився долучити як доказ вилучені під час обшуків документи через помилку слідчого покуратури. Жоден посадовець не був відсторонений чи затриманий. А щоб створити міцний тил, міська влада не пожаліла для суддів декілька квартир. Як то кажуть, підстелили соломки.

Наприкінці осені меру Полтави знову довелося ховатися від громадських активістів, на цей раз від київських. 7 листопада на особистий прийом до Олександра Мамая завітали представники Громадського люстраційного комітету та НАЗК. Але спікування не вдалося. На питання активістів про місце проживання, мер шокував їх заявою у своєму "фірмовому" стилі: "Мой адрес – не дом и не уліца, мой адрес – Совєцький Союз!" - зачинився в кабінеті, викликав поліцію та наказав секретарю припинити прийом громадян. Заодно заявивши активістам, що він їх не кликав, і вони зірвали йому роботу - той самий прийом громадян.

Тим часом опозиція в міській раді тріщала по швам. До першої "тушки" Світлани Бондарєвої невдовзі доєдналися деякі інші депутати. Із факції СДП за голосування всупереч партійній дисципліні були виключені Сергій Луценко та Денис Поліщук, слідом за ними заявив про вихід з партії Ярослав Мартинюк. Написав заяву про складення депутатських повноважень і очільник фракції "Самопомочі" у міськраді Ігор Окіпнюк. Опозиційні ряди тримала тільки "Свобода", але їхніх сил виявилося недостатньо, щоб протистояти "ширці". Тож остання сесія, 15 вересня, стала суцільним позитивом для Мамая - всі потрібні питання були проголосовані результативно і напрочуд швидко. Засідання виконкому взагалі перетворилися на спринт: члени виконкому тільки і встигали, що піднімати руки "за". Посадовці почали встановлювати рекорди за швидкістю, засідання виконкому стало тривати не більше 20 хвилин.

Наприкінці року в житті Олександра Мамая сталася ще одна значуща подія - він нарешті отримав ступінь магістра у Полтавській аграрній академії, і тепер ніхто йому не зможе дорікнути відсутністю освіти на його важливій посаді. Тема магістрської роботи мера - "Вплив умов вирощування на урожайність і якість пшениці озимої".

Відео: ЗМІСТ

Рік закінчується, попереду - остання сесія міськради, на якій буде розглянуто бюджет-2018. Але, зважаючи на політичні розклади, навряд чи у Олександра Мамая і Ко виникнуть якісь проблеми. Тож хоча 2017 рік для мера виявився напруженим, і хоча інколи здавалося, що він опинився за крок від якщо не краху, то серйозних проблем, але зрештою, за підсумками дванадцяти місяців, Мамай значно зміцнив свої позиції і впевнено зустрічає новий 2018 рік.