Не Масниця, а Колодій: Куди зникли білий борщ, загравання з варениками і задобрювання тещі на Полтавщині

Через необізнаність сучасників Сиропусна неділя перетворилася на кальковану Масляну з намішаними традиціями
 

Не Масниця, а Колодій: Куди зникли білий…
Фото: Facebook Олена Щербань

Відучора українці відзначають Бабський тиждень (Сиропуст, Сирну неділю, Запуст, Колодія) – праслов'янське свято, що передує Великому посту. У давнину вважалося, що це єдиний тиждень у році, коли жінкам можна було трохи відпочити від господарських справ (тому він і бабський). А Сиропустом його називали через те, що все м'ясо, яке залежалося у холодильнику, треба було доїсти до понеділка, і ще налягати на молокопродукти. Сучасники ж звикли до кальки з російської мови (Масляница), і називають свято Масляною або Масницею.

Нині люди мало цікавляться побутом предків, тому виникає багато непорозумінь і мішанини українських звичаїв зі звичаями інших країн. Відома етнологиня, докторка історичних наук, популяризаторка українських народних гастрономічних традицій Полтавщини, Харківщини та Сумщини Олена Щербань розповіла, як відзначали Бабський тиждень сторіччя тому, чим файні господині частували рідних і які зі звичаїв збереглися донині. 

На фото: Етнологиня Олена Щербань

Білий борщ, мандрики, пудинги та інші забуті сучасниками "сиропусні" страви

Перед Сирною неділею господині чимало поралися на кухні, адже наготувати годилося багатьох: і на свою сім'ю, і на сусідську, і аби ціле село наїлося. Серед "сиропусних" страв, якими частують на свято донині, є оладки і вареники з начинкою на будь-який смак. А ось про мандрики більшість молодиць навіть не чули. Це такі собі "кульки" з домашнього сиру, пшеничного борошна і яєць, які смажили або відварювали у воді.

Рецептом своїх коронних мандриків Олена Щербань ділилася у соцмережах. Вона готує їх з домашнього сиру, з яйцями, цукром, підмішавши пшеничним борошном. Смажить на сковорідці в олії, складає в глиняну макітру і все це перемащує вершковим маслом. Або ж у інший спосіб: змішує сир, яйця, цукор і борошно, присолює, розкатує корж, потім нарізає його ромбиками, формує кульки, і відварює у воді. Потім складає їх у ринку, поливає маслом і подає до столу. 

Також наші прабаби частували на Сиропуст пудингами: відварювали у молоці домашню локшину, підсолоджували, заливали маслом, яйцями і запікали. Інша незаслужено забута сучасниками страва – запіканка з млинців (господині смажили тонкі млинці, перекладали у макітру, посипали сиром, заливали великою кількістю масла, і пекли у печі до рум'яної скоринки). 

Весь тиждень без наваристого борщу – ще те випробування для українців, але вправні жіночки частували сім'ю білим борщем, який був традиційним у давнину і не лише на Сиропуст. Олена Щербань розповіла, що борщ "почервонів" лише з 1950 року, адже колись томати для селян були незнаною розкішшю. Білий борщ варили з додаванням молока, сироватки, вершків, сметани або й навіть кефіру чи кисляка.

Як святкували Колодія сто років тому

Понеділок – день відпочинку жінок від хатніх обов'язків

У понеділок заміжні молодиці мали право взяти куму або подругу і піти розважитися – погостювати десь або заглянути до корчми. У народі це називали "полоскати зуби", втім не варто прирівнювати вираз до п'янки з горілкою, адже напиватися для жінки було соромно і осудно. Молодиці могли собі дозволити трохи міцних напоїв, аби розвіятися, а хатні обов'язки тимчасово переймали на себе чоловіки. Та порядні жінки не несли чвертку з дому, а заробляли на неї жартома: зупиняли на вулиці незаміжню сусідку або її матір і "пригрожували", що прив'яжуть до ноги колодку. Аби запобігти насмішкам, самотні жінки відкуплялися грошиною. Колодку для обряду обрали не просто так, вона вважалася фалічним символом продовження роду. 

Вівторок – день загравання незаміжніх дівчат до парубків

А ось вівторок у предків вважався днем гулянки молоді. Молодій панянці не годилося загравати до хлопців відкрито, аби не пішли чутки, що вона розпустна. Та заміж кортіло всім, тому вигадали цікавий спосіб зізнання у почуттях. Дівчата ліпили вареники, приносили їх на вечорниці до майдану, де збиралася гульба і пригощали парубка, який припав до душі. Хлопці ж об'їдалися і обирали кращу для себе дружину з усіх претенденток. А ще іноді заводили гру: дівчата брали до рота вареник, а хлопці, якщо хотіли відповісти взаємністю на симпатію, відкушували шматочок. Так і траплялися перші поцілунки.

А ще у вівторок молодь грала в "кістки" (які лишилися після крайнього до Великодня холодцю, бо його мали доїсти перед Сирною неділею). 

Середа – дитячий і невістчин день

У середу матері готували для діток вареники чи оладки і малеча пригощала одне-одного. Ще в цей день ділилися їжею з пташками, бо зима була люта-люта. Також середа вважалася невістчиним днем: свекор мав одарувати невістку новенькою сорочкою, просто за те, що вона в нього така прекрасна є. Якщо ж у свекра було декілька невісток, (а на всіх не напасешся), мав дати хоча б якусь копійчину чи маленький презент, аби невістка не подумала, що її не шанують у тому домі. 

Четвер – день загравання чоловіка до дружини

Четвер вважався днем пошанування чоловіків своїх жінок. Оскільки Сиропуст передував Великому посту і утриманню від пустощів, чоловіки загравали до дружин: піднімали їх на руки і тримали, кого на довше вистачить, жартували та частувалися. 

П'ятниця – тещин день

У п'ятницю зять мусив іти в гості до тещі і пригощати її варениками, які сам приготував, поки дружина відпочивала. А щоб у тещі "блищали щоки", зять мав подарувати їй червоне намисто чи грошей на нього. Якщо ж зять був нешанобливим, теща могла рознести цю ганебну звістку по селу. 

Субота  – день пошанування старих дів, розлучених, вдов та солдаток

У XIX столітті незаміжня жінка від 20 до 30 років вважалася вже старою дівою, а на особистому житті самотньої у 40 років взагалі ставили хрест. Так от у суботу жінки провідували незаміжніх сусідок, розлучених, вдів або солдаток. Заміжні молодиці приходили до них у гості з варениками аби погомоніти та підтримати по-дружньому. 

Неділя – день прощення

Неділя – найвеселіший день сирно-масного тижня. Напередодні Великого посту водилося приходити до церкви і просити одне в одного пробачення. Цей день присвячували спільному гулянню, зустрічам, спілкуванню та доїданню смаколиків. Всі страви, які залишилися у холодильниках, виносили на вулиці, обшановуючи у такий спосіб односельців.

Фото: Facebook Олена Щербань

Цікава народна прикмета: у понеділок після Сиропусного тижня жінкам не годилося ходити по хатам, аби весь 40-денний піст неслися кури. А ось чоловіків радо чекали у гості на чарочку.

Нині "гуляє" безліч міфів про традиції Сирної неділі. Олена Щербань розповіла, що ніяких опудал українці на свято не палили і ляльок з соломи, які нібито мали сприяти достатку у хаті, не мотали. Це все чужі звичаї,  які змішалися з нашими через неосвідченість у народознавстві. Етнологиня мріє, що рано чи пізно українці почнуть цікавитися корінням свого народу і відроджуватимуть давні традиції.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Полтава

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"