Слідами Садового: Коли "вибухне" полтавське сміттєзвалище

Проблема утилізації побутових відходів для Полтавщини гостро постає вже не перший рік. За даними Управління житлово-комунального господарства Полтавської ОДА, річний обсяг накопичення твердих побутових відходів (ТПВ) складає 1,5 млн куб. м. На початок 2017 року на Полтавщині налічувалося близько 675 місць видалення відходів, з них 640 санкціонованих сміттєзвалищ, вісім полігонів ТПВ та 27 несанкціонованих сміттєзвалищ. За рік їхня кількість не змінилася.

Ще у 2016 році повідомлялося, що з 1 січня 2018 року буде діяти заборона на захоронення ТПВ без переробки. Тож у Полтаві розробили Комплексну програму щодо поводження з твердими побутовими відходами, на яку планують витратити майже 842 млн грн.

Програма передбачає створення п'яти субрегіонів. Полтавський субрегіон охопить Полтаву, Полтавський, Новосанжарський, Машівський, Карлівський та Чутівський райони. Кременчуцький субрегіон - Кременчук, м. Горішні Плавні, Глобинський, Козельщинський, Кобеляцький та Кременчуцький райони. Пирятинський субрегіон - Пирятин, Пирятинський, Чорнухинський, Лохвицький, Лубенський, Оржицький, Гребінківський райони. Хорольський субрегіон - Хорол, Хорольський, Семенівський, Великобагачанський, Решетилівський, Шишацький та Миргородський райони. І Гадяцький субрегіон - це Гадяч, Гадяцький, Котелевський, Диканьський та Зіньківський райони.

Програма передбачає створення на Полтавщині 17 сучасних полігонів. Їх збудують, добудують чи реконструюють на базі вже існуючих, які поступово закриють і рекультивують.

"Полігон - це технічна споруда, яка має проект, має ступінь захисту, що передбачена всіма нашими чинними законами і контролює вплив на довкілля. Там передбачено обслуговуючий персонал, і в подальшому оператор полігону після рекультивації повинен відповідати за стан цього захоронення ще 30 років", - розповів очільник Управління ЖКГ Полтавської ОДА Едуард Рева.

Станом на сьогодні на Полтавщині налічується вісім полігонів, у яких є документація. Але тільки два з них відповідають усім державним нормам - у Котелевському та Новосанжарському районах. Щодо сортування сміття перед захороненням на полігонах, то на Полтавщині тільки починають робити перші кроки у цьому напрямку. Так, в Гадячі, за рахунок фінансування з обласного фонду та Гадяцької міської ради, за 3,5 млн грн придбали мобільну сортувальну лінію. Зараз цю лінію монтують та готують до експлуатації.

Рева обіцяє, що обласна влада буде всіляко допомагати тим територіальним громадам, які хочуть цим займатися. На умовах програми співфінансування 50/50 у 2017 році вже було придбано 15 сміттєвозів та 820 сміттєвих контейнерів різного об'єму. Але якщо у минулому році давали гроші на обладнання усім бажаючим, то зараз допомога буде спрямовуватися тим місцевим громадам, які вже мають певні напрацювання у цій сфері: санітарну схему, логістику руху сміттєвозів, тощо. Інакше, як зазначають в Полтавській облдержадміністрації, придбане обладнання - це "гроші на вітер". У тому ж таки Гадяцькому районі, за підтримки райдержадміністрації, всі села уклали міжмуніципальні договори співробітництва. Натомість обласна влада допомогла придбати їм два сміттєвоза.

Щодо роздільного збору сміття, як того вимагає законодавство України з 1 січня 2018 року, то ці питання повинні вирішувати органи місцевого самоврядування. Але тут же постає питання до культури поводження зі сміттям самого населення. Бо, як свідчить приклад регіонів, які вже встановили контейнери для різних видів відходів, люди не дуже переймаються тим, куди яке сміття викинути. У підсумку, в контейнерах все одно опиняється мікс, тобто відходи різних видів, які доводиться відправляти на сміттєсортувальну лінію. На даний час контейнери для роздільного збору відходів на Полтавщині запровадили у Миргороді, Кременчуці та Карлівці.

З будівництвом нових полігонів найкраще ситуація склалася в Пирятинському районі. Там його планують облаштувати у колишньому гранітному кар'єрі, який розташований неподалік автотраси. Роботи уже розпочалися. Також процес "ворушиться" у цьому напрямку і в Горішніх Плавнях, де на сьогоднішній день вже виготовлений проект, який передбачає переробку сміття та виготовлення RDF-палива. Вартість реалізації цього проекту - 250 млн грн. Таких коштів у місцевому бюджеті немає, тому зараз шукають інвестора та ведуть переговори з іноземними банками про кредит.

Найбільш критично стоїть питання зі сміттєзвалищем у Полтаві, яке розташоване за кілька кілометрів від обласного центру поблизу с. Макухівки. У це місце звозять полтавське сміття понад 60 років. Ще у 1990-х роках воно вичерпало ресурс і мало бути закрите. Але за ці роки розрослося до небачених розмірів у 17 га і підійшло майже впритул до осель мешканців Макухівки.

Чітких кордонів полігону посадовці досі не спромоглися визначити. Поруч протікає річка Коломак, в яку з дощовими потоками стікають важкі метали, які потім потрапляють у Ворсклу, Дніпро і далі - в Чорне море. Крім того, у глибинах багатометрового шару сміття внаслідок хімічних процесів періодично виникають самозаймання. Тому пожежі на полігоні далеко не рідкісне явище, а їх ліквідація потребує зазвичай декілька днів. На щастя, поки що обходилося без людських жертв.

Жителі Макухівки Полтавського району вже 20 років вимагають закрити переповнений полігон відходів, а депутати Полтавської райради періодично погрожують ухвалити рішення про закриття полігону ТПВ у Макухівці, що призведе до сміттєвого колапсу в Полтаві. Приклад, як воно буває, нещодавно показав всій країні Львів.

Допомогу в вирішенні проблеми пропонували і обласна влада, і нардепи, але остаточне рішення залишається за Полтавською міськрадою. І ось тут починається найцікавіше. На словах мер Полтави Олександр Мамай виступає за найшвидше вирішення цього питання. Під час передвиборчих кампаній він неодноразово обіцяв полтавцям побудувати сміттєпереробний завод. Представники міської влади навіть стверджували, що провели переговори більш ніж з десятком інвесторів з Європи. Але не зрослося... Як стверджують опозиційні до мера політики, "неофіційні" умови полтавських високопосадовців виявилися непідйомними для європейських інвесторів. Тож далі нарад, круглих столів та акцій протесту самих жителів Макухівки справа не пішла. Окрім того, навколо міського сміттєзвалища утворилася своєрідна "бізнес-група", коріння якої тягнеться у верхи полтавської влади.

Безпосередньо на сміттєзвалищі працюють кілька десятків людей, які прямо на полігоні сортують сміття, відбирають метали, пластик, папір та складають у бігбеги, які потім вивозяться на пункти прийому вторсировини. Будь-які спроби кореспондента Depo.Полтава поспілкуватися з цими людьми натикалися на прояви ворожості.

Тим часом пошуки місця для нового полігону Полтавського субрегіону супроводжуються великими складнощами. На вибір місця впливають, по-перше, два полтавські аеропорти, які обмежують 15-кілометрові зони. По-друге, наявність біля Полтави двох річок, поблизу яких грунтові води перебувають дуже близько до поверхні землі. Нове місце знайшли неподалік селища Марківка, в десяти кілометрах від Полтави в напрямку Харкова. Це землі лісового фонду, там достатня відстань до населених пунктів, а грунтові води розташовані на глибині понад десяти метрів. Але щоб облаштувати там полігон владі доведеться витримати неабиякий супротив місцевих мешканців, яких майбутнє сусідство зі сміттєзвалищем, зрозуміло, не радує.

Якщо питання утилізації твердих побутових відходів повільно, але вирішується, то що робити з небезпечними відходами (батарейки, ртутні лампи освітлення, тощо) на Полтавщині ніхто не знає. В області немає жодного підприємства, яке б їх збирало та переробляло. 25 січня на сайті електронних петицій до Полтавської міськради з'явилася петиція з вимогою встановити у Полтаві контейнери для небезпечних відходів. За декілька днів вона набрала необхідні 250 голосів для подальшого розгляду полтавською владою. Але знову ж таки посадовці міськради відмовчуються. А поки екоактивісти самостійно збирають небезпечні відходи по місту і "контрабандою" вивозять їх на переробні підприємства до Львова.

Тож ситуація з утилізацією сміття на Полтавщині далеко не однорідна. Там де місцева влада має бажання навести порядок у цій сфері, є всі можливості досягти цього. Але не всі керівники міст і районів усвідомлюють наслідки своє бездіяльності. Вони вважають, що трагедія на кшталт львівської омине їх. Відповідальним органам також, напевне, не завадило б запитати посадовців про результати їхньої роботи з упорядкування безпечного навколишнього середовища, але жодного подібного ентузіазму помітно не було. Тому як і коли буде вирішене питання з очищенням міста і області від відходів, поки що невідомо.