У Полтаві розповіли про "кіборгів" і оптимізм на війні

Подібні презентації вже відбулися у Києві, Львові, Запоріжжі та Харкові, повідомляє Depo.Полтава з посиланням на Magnum Opus.

Укладач книги Ірина Штогрін зазначила, що аеропорт - лише епізод цієї війни (який і війною не називають). Журналістка розповідала про хлопців, яким пропонували зімітувати оборону, а потім відійти, - та вони не зламалися. Пані Ірина детально зупинялася на важких побутових умовах, в яких жили "кіборги"- часом без води, при морозах, без сну, інколи без можливості навіть сходити в туалет. Історія оборони ДАП - це все ж оптимістична історія, на думку журналістки, оскільки показує, як дух бере владу над тілом.

Жінка говорить, що ця війна ще не закінчена і, можливо, будуть ще й інші книги. Адже ще так багато є епізодів, про які ще не розказано всієї правди – "Іловайський котел", Дебальцеве, Луганський аеропорт - аби тільки вистачило ресурсів і сил у журналістів.

Полтавська журналістка Есміра Інзик розповіла про полтавського "кіборга" з позивним "Шерлок" . Вона зачитала фрагмент інтерв'ю з ним, де полтавець, розважаючись, намагався замовити в Донецький аеропорт піццу, викликати наряд міліції і пожежників, але всі йому відмовляли.

Штогрін намагалася залучити до розповідей учасників АТО, які прийшли послухати про книгу.

Андрій Олефіренко подякував пані Ірині за те, що книга документальна, а не художня, оскільки читав деякі художні твори про бої, в яких брали участь друзі, і реальність не відповідала написаному. Він також відзначив, що, будучи в АТО, "насміявся так, як не сміявся зі студентських років", маючи на увазі, що і на війні є місце позитиву. Його колега по службі Юліан Матвійчук погодився з цим.

Поступово свої історії розповідали як учасники АТО, так і волонтери. Волонтер-координатор "Полтавського Батальйону Небайдужих" Олександра Сиротенко згадувала, як хвилювалася за своїх "підопічних": коли вони від'їздили "у Іллічівськ" на 2 години, зв'язок з ними зникав на 3 дні (бо поїхали вони не в Іллічівськ, а в Ілловайськ). Учасники АТО пожартували, що якби військовим знадобилася атомна бомба, то волонтери дістали б і її.

Опісля заходу, укладач також відзначила, що якщо хтось з учасників АТО захоче розповісти свою історію, то її завжди можна знайти у фейсбуці.