Як скандал з "головлікарем-акушером ЛНР" виявив пробій в імунітеті України

Повним провалом і гучним скандалом закінчилася спроба лугананина Володимира Клімова "закріпитися" в Кременчугу, де він претендував на посаду головного лікаря міського пологового будинку. Сьогодні, 20 липня, мер міста Віталій Малецький заявив, що призначати Клімова вже ніхто не збирається. Надалі в ситуації має розбиратися Служба безпеки України.

До окупації Донбасу та проголошення "народних республік" Володимир Клімов керував Луганським обласним перинатальним центром. А з приходом путінських "кізяків" і тому подібних плотницьких "виріс" до цілого головлікаря Луганського обласної лікарні.

Можна, звісно ж, припустити, що Клімов лишився в окупації з альтруїстичних мотивів, оскільки не хотів лишати на призволяще старих, що не можуть виїхати з окупованих територій. Але, по-перше, на високих посадах зазвичай потрібні "свої" люди із відповідним складом характеру та поглядами, тому дивно, якби керувати головним шпиталем "ЛНР" поставили прихованого "укропа". По-друге, про "успіхи" Клімова на посаді "головлікаря ЛНР" є достатньо свідчень.

"Надали першу допомогу і відправили до луганського госпіталю. Стан був вкрай важкий, велика втрата крові, контузія і відмороження кінцівок… Головлікар ("народний лікар "ЛНР") Володимир Клімов зустрів Вадима по-гіппократськи: "Чого укроп в нашу республіку прийшов, мирних людей вбивати?" Ще була в нього медсестра-садистка, яка спостерігала, як Вадик задихається і просить її підключити апарат [штучного] дихання", – переповідає історію полоненого українського воїна Вадима Довгорука волонтер Олександр Гончаров на своїй сторінці у Facebook.

"Це Вовчик Клімов, перший "народний" головний лікар "лікарні ЛНР", колишньої Луганської обласної клінічної лікарні. Я його знаю дуже давно – вчилися в одній школі. На посаді Вовчик прославився публічною обіцянкою експропріювати житло співробітників ЛОКБ, які відмовились працювати на окупанта", – додає рис портрету журналіст Сергій Іванов.

Є Клімов і в базі "Миротворця". З більш ніж красномовною характеристикою: змушував лікарів залишатися в "ЛНР", не віддаючи "трудові" і зачиняючи їх "на підвалі", нагороджений "орденом ЛНР" за організацію меддопомоги бойовикам, на машинах "швидкої" в серпні 2014-го їздив по блок-постах і передав дані бойовикам. Словом, цінний кадр.

Проте у "цінного кадра" з бойовиками не склалося і йому довелося покинути Луганськ вже в 2015-му. Шукати кращої долі луганський "Менгеле" відбув за "поребрик" – до Білгорода, де начебто намагався влаштуватися акушером-гінекологом. Тоді йому це наче не вдалося. Втім, за іншими даними, він влаштувався начмедом одного з білгородських пологових будинків.

Хто і як вирішив прихистити Клімова в Україні – поки питання відкрите. Напередодні сесії міськради віце-мер Кременчука Ольга Усанова усіляко уникала прямих відповідей на питання журналістів, чи розглядається скандальна кандидатура. Мовляв, рішення не ухвалене. За даними ж видання "Телеграф", кандидатуру Клімова запропонував Ростислав Зауральський, волонтер і лікар-трансфузіолог Кременчуцького пологового будинку. "Я дійсно запропонував віце-меру Ользі Усановій кандидатуру Володимира Клімова... Зовсім випадково поспілкувався зі старим знайомим з Луганська, колишнім обласним акушером-гінекологом Луганської області, Володимиром Клімовим. Він мені розповів всі перипетії життя після окупації Луганська, свого переїзду до Росії і так далі. І висловив побажання повернутися до України", – підтвердив виданню Зауральський.

За його словами, серед міських лікарів немає гідних кандидатур, а Клімов – лікар вищої категорії з акушерства та організації охорони здоров'я, кандидат медичних наук, людина, яка організувала Луганський перинатальний центр. З дуже хорошими рекомендаціями від колег, які з ним працювали. Тому, мовляв, і запропонував. Крім того, перед контррозвідкою, за словами Зауральського, Клімов чистий. І те, що готовий приїхати і пройти всі перевірки, також свідчить на користь його чистоти.

Яким є реальний Клімов і чи не обдурив він лікаря Зауральського – а останній, нагадаємо, має авторитет як волонтер-медик, який врятував життя багатьом нашим хлопцям – в данному випадку питання десяте. Адже насправді проблема глибша. І весь цей скандал ставить дуже неприємні питання, яких взагалі не мало б виникати на четвертому році війни.

По-перше, як так сталося, що людину з окупованого Луганська, яка переїхала звідти не до "хунтівської" України, а до Росії, так просто висунули на посаду і навіть почали розглядати як кандидатуру, аж поки громада не підняла галас. Бо достатньо хоча б походження "пацієнта" та історії його мандрів, щоб вже виникли підозри з усіма наступними висновками. Але у людей, відповідальних за ухвалення подібних рішень в Кременчуці, чомусь нічого не йокнуло, і питання ледь не дійшло аж до сесії міськради. Якщо ж вони не сумнівалися в чистоті претендента, чому не захистили його від нападок журналістів і активістів?

По-друге: чи будуть покарані винні у цьому нехлюйстві, хоча б зразково-показово. Все ж таки, бездумно роздавати посади, не перевіряючи, чи прихована граната в його несесері – це зло і злочин. Тим більше, що вбити ім'я і прізвище "клієнта" на "Миротворці" і отримати на нього коротке, але красномовне досьє, хвилинна справа. Та і вона не була зроблена.

До слова, про "Миротворець". Днями голова НСЖУ Сергій Томіленко жалівся одному відомому проросійському виданню на цей сайт. Мовляв, це не діло публікувати особисті дані під час війни. Особливо журналістів, навіть якщо вони якимсь чином пробралися в "ЛДНР", де українським репортерам зазвичай не раді. Бо це розпалювання ненависті і так далі. Але випадок з Клімовим зайвий раз підтверджує: база "Миротворця" працює. І може бути тим першим джерелом, яке швидко спрямує пошуки інформації про ту або іншу особу в потрібному напрямку.

Але повернемося до головлікаря, який не зміг. Як не прикро констатувати, але всі згадані вище зауваження – риторичні, з відомими відповідями. Суть же в тому, що Україна так і не виробила механізму самоочищення і самооздоровлення. Вона так і не навчилася вичавлювати заразу з себе "за поребрік" чи локалізовувати її в місцях не таких віддалених, але забезпечених казеною їжею та виховною працею.

Ці кадри нікуди не поділися, вони зберегли свої посади, вплив і чудово почуваються, продовжуючи підтягувати "земляків" і "кумів" на сусідні крісла. І за чотири роки вони так осміліли, що вже не бояться витягувати "на гора" затихлих свого часу натуральних сепарів. Варто хоча б згадати нещодавнє "воскресіння" у Сватовому екс-"регіонала" Володимира Струка, який в 2014-му славив путінських бойовиків, а нині за підтримки мера Рибалка взявся піаритися на бюветах у світлій ролі "мецената".

СБУ часто спить і на таку "дрібноту" без сигналу від громади не реагує. Тож у "сепарів" нема жодних причин боятися за свою долю і не їхати до України. Де їм знаходять тепле місце і ситий корупційний стіл.